|
ХТО УМІЄ ВІДПОЧИВАТИ,
ТОЙ УМІЄ ПРАЦЮВАТИ,
АБО ОДИН ВІЛЬНИЙ ДЕНЬ КОЛЕКТИВУ
Більшу
частину життя кожен з нас проводить на роботі. Колектив стає однією
родиною. І важливо, щоб вона була дружною і міцною. Ніщо так не
зближує людей, як спільні свята, поїздки. В один чудовий жовтневий
день мої колеги вирішили з'їздити в Уманьський парк "Софіївка".
Повернувшись
до Києва вони поділилися зі мною своїми враженнями.
Сивокінь Світлана, головний бібліотекар:
- Мені найбільше сподобався фонтан "Змія" на Нижньому
ставі. Нічого подібного не бачила… І екскурсія була дуже цікавою.
Ляховська Наталія
Марківна, учений секретар:
- "Софіївка" прекрасна будь якої пори. Більше ніж 30 років
тому я була тут навесні, коли цвіла верба. Вона стояла без листя,
в яскраво жовтих пухнастих квітах, просвічена наскрізь сонцем, що
пахне медом. Йдеш, мов зачарована, по парку і п'янієш від незвичайного
аромату квітучих дерев навколо.
|
|
 |
Цього разу я потрапила
туди восени. І помітила нові кольори, відкрила для себе щось незвичайне,
не пізнане раніше. Здається, що парк цілком змінив свій чарівний
вигляд. Він ніби свідомо реагує на осіннє небо і хмари, сонячну
доріжку з опалого листя.
Цей парк - вінець людського
генія і, як все справді велике, піддається пізнанню поступово. Краса
"Софіївки" відкриваються не відразу і не до кінця. Але,
варто побачити її хоча б раз, і вже не забудеш її ніколи, вона залишає
в душі ні з чим не зрівнянні враження.
Бухта Валентина,
головний бібліотекар:
- Ніколи не бачила таких краєвидів, створених людськими руками.
Мені настільки сподобалося, що хочеться ще раз туди з'їздити. Я
була зі своїм семирічним сином. Він крутив головою на всі боки,
щоб усе добре роздивитися. Тільки і чула від нього: "Мамо,
дивися, як класно!".
Дейнека Оксана,
редактор:
- Хочу відзначити організацію поїздки в цілому. Все було добре і
чітко сплановано. А в парку мені запам'яталася підземна ріка. Коли
пливла нею здавалося, що потрапила в інший світ, наповнений невідкритими
таємницями.
|
|
Нікітінська
Тамара Михайлівна, головний методист відділу науково-методичної
роботи:
- Мене захопила ідея відпочинку з колегами на природі. Заманливо!
Ми поїхали в парк "Софіївка",
який подарував граф Потоцький коханій дружині
Софії. Настрій був чудовий! Двогодинна шестикілометрова прогулянка
з екскурсоводом, довжиною у шість кілометрів не стомила, а
здалася прекрасною миттю. Знімки, зроблені Якушко
Тетяною, підтверджують різноманіття і незвичайність давніх
будівель, композицій, красу паркового ландшафту. Я за такий
відпочинок!
Бойко Олена,
головний бухгалтер:
- Увесь світ "Софіївки" - таємничий, загадковий.
Щоб пізнати його, однієї двогодинної екскурсії мало. Зворотний
шлях був коротшим, але не менш вразливим. Особливо сподобався
своєю величчю могутній 300-літній дуб. Відпочиваючи під його
кроною, кожен доторкнувся до стовбура і відчув неймовірний
прилив енергії.
|
|
|
|
Особливістю поїздки була присутність
людей, з якими щодня зустрічаєшся на роботі. Ми краще дізналися
один про одного. Разом раділи і захоплювалися принадами осінньої
природи парку, а це зближує.
Зінчук Наталя, зав.
відділу обробки:
- Потрапивши після загазованого міста в "Софіївку"
я відчула чистоту повітря. Там легко дихається і відчувається
позитивна енергія, що виромінюється природою. Кам'яний ландшафт
і водоспади парку - це приголомшливий витвір людських рук.
Гусєва
Тетяна, бібліотекар
І категорії:
- Мене вразили композиції з каменю за мотивами грецьких міфів.
Флора парку розслаблює, відчувається дух природи. А моя донька
понад усе запам'ятала 300-літній дуб на галявині біля Китайської
альтанки і водоспад Венери. Для неї така поїздка була вперше.
З класом вони ніколи не виїжджали за межі Києва. Можете уявити
яким було захоплення!..
|
|
Драпалюк Любов Пилипівна,
заступник директора комплексу з менеджменту:
- Диво та й годі! Милувалася і думала: це ж треба було вигадати
і створити людині таку красу природи! У наш час нічого подібного
не роблять. Певне, з такою силою зараз не люблять чоловіки
своїх жінок, як Станіслав Потоцкий Софію. Аура парку позитивна,
що відновлює сили. Я чудово відпочила зі своїми співробітниками
і одержала заряд на наступну подорож!
Круть
Юлії (головний бібліотекар), Бойченко Марії (бібліотекар)
і Патлаченко Оксані (бібліотекар) сподобалося все:
- Важко виділити щось одне. - Говорить Марія, - природа сама
по собі красива. А ландшафт парку просто незвичайний.
- Від усього віє якоюсь містикою - продовжує Юля. - Начебто
потрапляєш у чарівну країну.
- Або казку, - підхоплює Оксана.
|
|
Саприкін Георгій Анатолійович,
директор бібліотеки:
- Хочу
сказати, що для мене "Софіївка" є втіленням жіночої натури
не лише своєю загадковістю, але і неповторністю, незвичайністю,
непередбачуваністю, що втілюються в кожнім куточку парку, у кожній
його композиції або ландшафті. Багатство і розмаїття жіночої душі
гармонійно поєднують у собі часом суперечні риси, що роблять її
настільки неосяжною для чоловічого розуміння. Саме це, на мій погляд,
вклав граф С.Потоцький у парк, який славить зовнішню і внутрішню
красу своєї коханої, якою була його дружина Софія.
Для мене, як для директора,
ця подорож мала і суто корпоративне значення. Я переконався, що
подібні форми відпочинку об’єднують колектив, створюють його позитивну
ауру.
А якщо коротко: було класно!
Килимистий Сергій Михайлович,
культуролог, викладач Інституту туризму ФПУ, керівник групи:
- У парку мені понад усе сподобалися альтанки Китайська і на Тарпейскій
скелі, дубовий гай. А ще сподобався колектив. Повинен сказати, що
сам фактор подібної поїздки - об’єднуючий, тому що люди ближче дізнаються
один про одного. Відбувається духовне єднання різних вікових категорій.
За кордоном такі заходи називаються корпоративними, що сприяє екологізації
свідомості. Іншими словами, такий колективний відпочинок спонукає
людину до єднання з природою , яка у повсякденній метушні забуває
і не помічає прекрасного.
Це була думка фахівця. З нею можна
тільки погодитися.
 |
Усі відзначили цікаву розповідь
керівника групи Сергія Михайловича про містечка і села, які
минали на шляху до Умані. А повернення додому було піком нашої
поїздки. Незважаючи на втому, співали пісні, розповідали цікаві
історії й анекдоти. Завершили нашу подорож спільною вечерею
на лісовій галявині поблизу траси.
Мені особисто сподобалися
водоспади. Хоча, кожен куточок парку дивує і захоплює. Широкі
простори ваблять зануритися у чудодійну атмосферу осінньої
природи. Все виважено до деталей. І, здавалося, зовсім несумісні
за дизайном і тематикою об'єкти гармонійно сполучаються в
єдину ландшафтну та архітектурну композицію. Тут присутній
незримий дух вічності, гармонії природи з людиною-творцем.
Було весело, цікаво і...
романтично. Тому що парк "Софіївка" - це історія
великого кохання.
|
Вже в Києві під враженням побаченого
я написала такі рядки:
| |
"Софіївка" під крилом
таємниці
Й осінні чари огорнули нас.
Минуле і теперішнє їй сниться,
А ми, здається, були тут не раз.
І серце гріє сонячно природа
-
Увічнена людиною краса.
Дивуюсь їй, мов вперше, я сьогодні,
Милуюсь і летить у гай душа.
|
|
Античні міфи втілені в камінні,
У шумі дзвінкострунної води.
Смакую осінь радістю прозріння.
Давно бажала втрапити сюди.
"Софіївські" діброви
і альтанки,
Фонтани і ландшафти. Краєвид,
Що створений на пані забаганки.
Так нам Софія залишила слід.
|
|
| |
|
Яка
вона чарівна була жінка,
Як граф Потоцький так її любив!
В історії з'явилася сторінка:
Він парк на честь коханої відкрив! |
|
|
|
|
Автор статті:
Наталія Гопчак,
зав.сектору локальної мережі.
Фото:
Тетяни
Якушко
зав. відділу автоматизації
та інформаційних систем
|
|
|
