З циклу заходів "Європа-наш спільний дім"

«І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь.»
Т.Г.Шевченко

Європа – це континент різних традицій та мов і, водночас, спільних цінностей.

Вперше ідея європейської інтеграції буда запропонована Міністром закордонних справ Франції Робером Шуманом 9 травня 1950 року. Цей день став днем народження Європейського Союзу, відзначається щорічно як день Європи, який святкується і в Україні.

Спочатку до складу ЄС входили 6 країн: Бельгія, Італія, Франція, Німеччина, Люксембург та Нідерланди. Сьогодні – це 25 країн.

2 грудня 1991 року була прийнята Декларація ЄС щодо України, а в березні 1995 р. відбулося перше засідання Спільного комітету Україна – ЄС.

Визначальним етапом у процесі наближення України до Європейського Союзу став План дій Україна – ЄС, який було офіційно схвалено 21 лютого 2005 року на засіданні Ради з питань співпраці між Україною та ЄС.

Наша держава, маючи великий природний, економічний, культурний, інтелектуальний потенціал, спроможна знайти належне місце серед народів Європи і світу.

Європейський Союз заохочує співробітництво між народами Європи, сприяє єдності, зберігаючи при цьому розмаїття культур і мов.

Відчути європейську єдність можна поглиблюючи знання про Європу, про історію Європейського Союзу; ознайомлюючись з життям людей в інших країнах, їхніми культурою, історією, вивчаючи мови. Але ми повинні пам’ятати, що лише відчувши себе справжнім українцем, можна збудувати свій український дім за європейськими стандартами.

Сьогодні я запрошую вас у віртуальну подорож до країни, яка виступила ініціатором європейської інтеграції і однією з перших стала членом ЄС, – до Франції.

Між Україною і Францією існує безліч зв'язків, від одруження княжни Анни Ярославни з королем Генріхом Першим у 1051 році до вінчання Оноре де Бальзака з пані Ганською в церкві Бердичева. У Парижі, у сквері Шевченка, живе спогад про великого українського поета. І як не згадати Сержа Лифаря, який сміливістю хореографії надав особливого звучання Паризькій опері…

Протягом багатьох століть Франція відігравала видатну роль в економічному, політичному та культурному житті Європи. Це країна бурхливої, під час драматичної історії. Пращури сучасних французів, кельти (їх ще називали галами), прийшли на територію нинішньої Франції із долини Дунаю в 7 ст. до н.е. Саме гали були засновниками французької нації, а країна в давні часи називалася Галія.

Вивчаючи історію Франції, ми бачимо яким довгим – через тяжкі випробування, радість і страждання, поразки і перемоги – був шлях становлення французької держави. 14 липня 1789 року, день взяття Бастилії, став символом повалення абсолютної монархії і початком політичної революції. 4 серпня відбулася соціалістична революція, – буржуазна Франція прийшла на зміну аристократичній. Декларація прав людини та громадянина закріпила основні громадянські права і свободи людини.

Кожен рік, 14 липня, в день державного свята, перед президентом Франції по Єлісейським полям повз Тріумфальну арку та вічний вогонь на могилі Невідомого солдата рухаються колони елітних частин французької армії, гордо майорять державні прапори і звучить безсмертний гімн – "Марсельєза". Сучасна Франція - одна з найбільших країн західної Європи, яка займає майже 5-ту частину площі Європейського Союзу. Зручність морських та сухопутних зв'язків, положення на перехресті міжнародних шляхів здавна посилювали економічні позиції Франції, сприяли розвитку господарства, росту торгівельних і культурних зв'язків з іншими державами.

Але Франція не тільки сильна політична та високорозвинена економічно держава. Це дивовижний край, наповнений романтикою…

В зелено-розовом трепещущем наряде

Студеная заря над Сеною пустой
Неспешно движется огнистой полосой.
И сумрачный Париж, старик трудолюбивый,
Протер уже глаза рукой нетерпеливой.
Бодлер

Жодне місто не принесло Франції такої популярності в світі, як Париж. Париж – столиця Франції, її серце, її мозок, її слава; дивовижне місто, добре знайоме багатьом, але яке ніхто ніколи не пізнає до кінця, місто весни, богеми, кохання і свободи.

Французька столиця з її 2 млн. мешканців займає 105 кв. км. І адміністративно поділяється на 20 округів. Вони "закручуються" від центру за годинниковою стрілкою – приблизно так забудовувався Париж. Історичний центр міста – острів Сіте. Західні райони облюбувала заможня публіка, в східних живуть в основному "середні" парижани; на півночі розташувались вихідці із африканських і арабських країн, а кварталам на південь від центру надає перевагу богема – відомі актори, музиканти, літератори та журналісти.

"Париж – то единственный город, где можно быть несчастным и не страдать", казав Ф.М. Достоєвський. Якщо у вас поганий настрій, депресивний стан або кризисна ситуація, негайно відправляйтесь в Париж.

Кожен в Парижі обов'язково знаходить своє місто серед нескінчених бульварів і вузьких вуличок, широких мостів і маленьких площ, середньовічних храмів і найновіших скляних пірамід. Париж, одне із головних світових перехресть і одночасно тиха провінція, складається із багатьох містечок і кожен може вибрати своє. Характер Парижа яскравий і невловимий, як колір неба над ним, в якому всі відтінки синього. Такий і характер парижан. Ніде більше не зустрінете таке поєднання серйозності і легковажності, практичності і романтизму. Місто, схоже на жінку, яка віддано і з любов'ю дивиться тобі в обличчя і одночасно прикидає твій банківський рахунок. Але встояти перед таким поглядом неможливо.

Париж – місто контрастів: історичні пам'ятники, архітектурні ансамблі, неповторна краса старих вуличок Латинського кварталу та Монмартру, набережі Сени. Але це також модні магазини і найвідоміші ресторани, хмарочоси на Монпарнасі, ультрасучасні будови: Дім Радіо-Франс, Центр Жоржа Помпіду, комплекс ЮНЕСКО.

Хто знає, де саме Париж звабить Вас?

Можливо, в парку Монсо, гармонійному, як пейзаж на класичному полотні, тихому і пустому за кованою огорожею, хоча всього за декілька кроків від нього бурхливий квартал Гран Магазен, Великих магазинів…

А можливо це буде Монмартр, який жив і живе своїм особливим життям. Притулок художників і поетів, де жили і творили Поль Верлен, Аполлінер, Пікассо, Модільяні, Мане, Дега, Ренуар…

Поруч – художній музей Монмартра, музей Воскових фігур.

Площа Бастилії – розваги 24 години на добу. Ця площа – не тільки історичний пам'ятник і місце проведення щорічного "Народного балу" 14 липня. Останнім часом вона перетворилася на один із центрів нічного життя міста.

В центрі площі Бастилії – сорокасемиметрова бронзова колонна, зведена в пам'ять про жертви Липневої революції 1830 року. На вершині колони – фігура, що символізує Свободу, яка розбиває пута і сіє світло.

Одна із найсучасніших будівель в районі Бастилії – оперний театр. Він був споруджений за проектом канадського архітектора Карлоса Отта в 1989 році. "Опера-Бастилія" вирізняється поміж інших будівель прозорим фасадом і поєднанням симетричних і асиметричних форм.

Один із романтичних куточків Парижу – канал Сен-Мартен, який бере свій початок під площею Бастилії з вишуканими місточками та висадженими на його берегах каштанами.

Не можна не згадати художні пам'ятники, які складають славу Парижу. Собор Парижської Богоматері - готична споруда, побудована в 1160 - 1280 рр. Він зовсім не схожий на церкву.

З фасаду, особливо увечері, він уявляється таємничим і дивним замком.

У самому серці Парижу, на правому березі Сени знаходиться Лувр, який зберігає твори 11 віків цивілізації. Лувр – королівський замок, побудований Філіппом Августом у 1204 році. 400 років правління різних імператорів – різні стилі у Луврі. Сьогодні – це один із найбільших музеїв мистецтв у світі, у якому зберігаються полотна і скульптури світових і французьких геніїв: Леонардо да Вінчі, Рафаеля, Тиціана, Рубенса, Ель Греко, Гойї, Пікассо...

Ейфелева вежа – емблема Парижу, споруджена на березі Сени у 1889 р. інженером Ейфелем. Висота її разом з антеною - 320,75 м. Щорічно Ейфелеву вежу відвідують 5,2 млн туристів.

Площа Згоди – одна з найкрасивіших і найбільших площ Парижу Починає цю площу Тріумфальна арка заввишки 50 м, яка була побудована у 1806 році за наказом Наполеона.

Одна з найвідоміших вулиць Парижу, яка тягнеться від площі Згоди до площі де Голля – авеню Єлисейські поля – широкий проспект, обрамлений невисокими платанами. Шлях тріумфів історії, прогулянок сьогодення, престижна вітрина Парижа.

Версаль (1661 р.) – шедевр короля-сонця Людовіка ХІV. Резиденція, мисливський замок в околицях Парижа. Це розкішний палацово-парковий ансамбль площею 101 га: сади зі скульптурами, фонтани, басейни, гроти. Є навіть ціла система каналів "Маленька Венеція". Російський маляр Олександр Бенуа писав: "Версаль – це велетенський храм просто неба, це поема закоханого в природу людства, яке до того ж вміє змінювати цю природу".

Центр Помпіду, побудований за рішенням президента Франції Жоржа Помпіду в 1977 р. – найзнаменитіший зразок стилю "Хай-Тек". Багато різнокольорових скляних і металевих труб, з'єднаних галереями-ескалаторами, які нагадують хімічний завод. Головний сучасний атракціон Парижа; центр акустики, музики з концертними, виставковими залами та кафе.

Сорбонський університет у Парижі відомий у всьому світі. Він складається із багатьох вищих навчальних закладів – інститутів і факультетів

"Мулен Руж" – кабаре "Червоний млин" (1889 р.). Це різноманітні музичні рев'ю, стриптиз-зали. Одна з пікантних родзинок Парижа.

"Пока Париж не пал, веселье в мире не угаснет" – ще в 16 ст. пророкував Нострадамус. Кожен у Парижі знаходить своє місто. Це дзеркало, в якому завжди бачиш те, що хочеш, тому що відображаєшся в ньому ти сам. І кожен з вас знайде свій Париж. І він знайде вас, і ваші погляди зустрінуться. Ви отримаєте подарунок, від якого не зможете відмовитись, – Париж проникне у ваше серце і залишиться з вами назавжди.

Столиця Франції давно стала за сумісництвом всесвітньою столицею моди: "Все, что в Париже вкус голодный, полезный промысел избрав, изобретает для забав, для роскоши, для неги модной" прикрашало кабінет молодого Євгенія Онєгіна. У Булгакова підступний Воланд під час незабутнього сеансу чорної магії у театрі "Варьєте" спокушав москвичок останніми новинками французької моди.

Хоча французи і кажуть, що "одяг не робить монаха", вони нерідко зустрічають незнайомця саме "по одежке". Оноре де Бальзак стверджував у своєму "Трактаті про елегантне життя", що по одягу можна судити про характер людини не менш впевнено, ніж по обличчю.

Роль одягу ніде, а у Франції – особливо, не обмежується тільки безпосереднім утилітарним призначенням – прикривати наготу і утепляти тіло, він служить ще одним із способів самовираження людини. Національний стиль одягу такий же багатогранний, як і безмежно різноманітні пейзажі Франції, етнічне коріння її народу, традиції історії і культури. Французький стиль – це вічна боротьба між строгими формами і нестримною фантазією, між підкресленою скромністю і яскравістю, між прямою лінією і кривою, – одним словом, між почуттями і розумом. Французький одяг може бути одночасно оригінальним і конформістським, витонченим і примітивним.

Втіленням паризької елегантності стала легендарна Коко Шанель, ім'я якої носить одна із самих престижних марок дамського плаття і аксесуарів – білизни, парфумерії, хусток, сумочок, рукавичок. У всьому світі гримить слава 23 будинків моделей Парижа – Крістіана Діора і Іва Сен-Лорана, Жана Пату і Луї Феро, П'єра Кардена і Теда Лапідюса, П'єра Бальмена і Юбера де Живанши, Пако Рабана і Баленсіагі, Ланвена і Ревійона, які мають репутацію загальновизнаних "арбітрів елегантності".

У столиці Франції давно існують два музеї історії костюма. У 1986 році у старовинному павільйоні Марсан, що по вулиці Ріволі був відкритий ще один - національний музей мистецтва моди.

Сьогодні славу французької моди творять нові, але вже добре знані талановиті кутюрьє: Ніколя Гескьєр (будинок моди Баленсіагі), Джон Гальяно (будинок моди Діор), Альбер Ельбаз (будинок моди Ланвін), Джуліан Макдоналд (будинок моди Живанши), Олівьє Тейскенс (будинок моди Роше), Том Форд ( будинок моди Ів Сен-Лоран).

Французька мода немислима без парфумів. Самі п'янкі аромати створені під небом Франції і відомі усьому світові. Французька парфумерія одночасно спирається на багатовікові традиції та на сучасні технологічні досягнення. Основа парфумів – квіткові есенції та деякі продукти тваринного походження, такі як мускус і амбра. Саме завдяки величезній кількості квітів столицею французької парфумерії став не Париж, а Грасс, що розташований неподалік від Середземного моря. Протягом віків тут вирощують троянди, жасмин, лаванду, ірис, мімози, а також численні духмяні трави, з яких виробляють есенцію. У цьому невеликому сонячному місті Верхнього Провансу в парфумерній промисловості працюють 2 тис. чол.

Для створення парфумів змішують десятки есенцій і вибирають так звану "головну ноту", тобто первісний запах, "ноту серця", що визначає характер парфумів, і "глибинну ноту", що фіксує весь ансамбль.

Сьогодні Франція займає провідне місце серед гігантів сектора парфумерії: фірма L'Oreal займає друге місце в світі після американської групи Estee Lauder. Чемпіон Франції в галузі косметики й парфумерії є виробником і дистриб'ютором таких марок, як Lancome, Giorgio Armani, Paloma Picasso і Lanvin. ЇЇ наздоганяє Louis-Vutton- Moet-Henessy, володар марок Christian Dior, Guerlain, Givenchy і Kenzo.

Законним предметом національної гордості французів поруч з модою та парфумами є їх кухня, яку за різноманітністю та вишуканістю порівнюють тільки з китайською. Французи люблять і цінують кулінарне мистецтво, а відомих кухарів вважають свого роду поетами.

Мистецтво гарно готувати прийшло в країну з Італії, разом з Марією Медичі, яка привезла в Париж першокласних кухарів. З тих часів і починається гастрономічна освіта французів.

Назви багатьох страв прийшли до нас із французької мови, серед них такі як рулет, котлета, бульйон, антрекот, соус, майонез, омлет.

Французьке застілля – не тільки процес споживання їжі. Насамперед це важлива форма спілкування між людьми – "выражение этики, идущей из глубин нашей цивилизации, гуманизм, искусство жить, практика, позволяющая сохранить и улучшить вокруг хорошего стола человеческие отношения", – писав Андре Гійо, майстер кулінарного мистецтва і "професор кухні". Усі ділові і дружні стосунки у Франції так чи інакше обертаються навколо стола. Спільна трапеза, переконані французи, допомагає у коханні, дружбі, пом'якшує ворожнечу. Тому уміння прийняти людей за столом, зробивши це найбільш приємним для них способом, доведено у Франції до ступеня високого мистецтва.

Кожна французька провінція має свої традиційні страви. Провансальська кухня немислима без оливок, салату, томатів, часнику, цибулі і зелені – із них часто роблять великий круглий бутерброд, куди додають нарізані круті яйця і рибні консерви із тунця.

Славу кухні Ельзасу, де розвинене свинарство, складає "шукрут" – квашена капуста, тушкована у рислингу (розповсюджене біле вино з Ельзасу) і обкладена зверху ковбасою, сосисками, кров'яними ковбасками, вареними свинячими ніжками.

У районі Бордо і Перігора серед зернових переважає кукурудза, якою відгодовують гусей і качок. А тому покликання південно-західної кухні – тулузький "кассулє": боби, тушковані із сосисками і шматками вареної гусятини.

Типове меню званого обіду або вечері у Франції звичайно включає тільки одну закуску – збите суфле з яйцями, запечене в духовці, рибу, креветки або краби з майонезом і сиром. Основне блюдо, як правило, м'ясне – частіше всього піджарене у духовці, але рожеве всередині м'ясо з гарніром із варених стручків квасолі, а також моркви, картоплі, дрібних шампіньйонів. Потім ідуть зелені листки салату, политі олією і оцтом, сири (їх у Франції понад 300 сортів, найбільш улюблений “Рокфор”), десерт і кава.

Делікатесами у Франції вважаються смажені з ароматичними травами жаб'ячі лапки, а також страви з устриць, які подають як свіжими (живими), так і після теплової обробки

Характерна риса меню французів – вино, по вживанню якого Франція займає перше місце у світі.

Культура винограду завжди була невід'ємною частиною економіки і самої цивілізації французів.

Французькі вина – це принаймні одне явище, яке зберегло свої властивості з минулих століть до нашого часу.

Історія цього своєрідного напою з часів заснування грецької колонії у Марселі і до епохи автоматизованого виробництва вин: римська колонізація, розвиток виноградарства у середньовічних монастирях, іскристе шампанське Дому Періньона, виноградники Бургундії і Бордо – все це нерозривно пов'язано з історією самої Франції.

У жодній країні ви не знайдете такої кількості різноманітних вин з такими високими якісними параметрами, гарантованими урядом. Наприклад, у довіднику найвідомішого у світі знавця вин американця Роберта Паркера наводиться 2700 найменувань благородних вин, які виробляються у 680 замках, розташованих у районі Бордо.

В устах француза-знавця вино не просто кисле чи солодке. Воно виявляється суворим або ніжним, бархатистим або кусючим, м'яким або нервовим, урівноваженим або з характером, делікатним або міцно збитим.

Кожне вино має свої особливості, притаманні лише йому властивості. Вино народжується, дорослішає і помирає, у кожного вина своя доля. Кожному виду вина визначений свій термін життя.

Багато французьких літературних героїв протягом оповіді випивають неймовірну кількість вина і при цьому примудряються воювати, перемагати, кохати… Справа в тім, що за французькою шкалою сп’яніння винам відведено графу «ейфорія». Ви можете випити пляшку, дві, три французького вина і, крім ейфорії, піднесеного настрою, нічого не відчуєте.

Французьке вино – складова французької культури, у ньому міститься те, що набуто французами за багато століть, у нього вони вкладають свої знання і свою душу. Його можна порівняти з жінкою – це тендітне створіння, зі своєю вдачею, зовнішністю і привабливістю. Кожна жінка по-своєму красива – кожний вид французького вина має свій шарм.

Напій кардиналів і королів, вельмож і придворних красунь, художників і поетів… Хочете дізнатися, що давало силу одним і натхнення іншим? Вино з Франції! Чудовий еліксир, який пробуджує почуття і надає бадьорості…

Як і сама Франція, – вона теж, як еліксир, як ліки для душі… Країна давніх культурних традицій, дивовижної природи та прекрасних пам'ятників архітектури. Країна поетів, художників, філософів. Країна, де люблять свободу та зберігають традиції, де вміють працювати та радіти життю, де цінують влучне слово та добру кухню…