Державна бібліотека України для юнацтва Чорнобиль -
трагедія, що залишиться в наших серцях
Проект створено на основі бібліографічного покажчика:
"Чорнобиль.
Двадцять років потому"
Чорнобиль -
біль наш довічний
Атом, радіаційне випромінювання
Використання атомної енергії
Хронологія аварій на атомних електро-станціях у ХХ столітті
Аварія на Чорнобильській АЕС
Ліквідація наслідків аварії
Чорнобильське полісся
Радіація та життя
Пропусти Чорнобиль крізь душу
Рекомендовані книги
Сценарії
Словник термінів

Встанови наш банер!

 Державна бібліотека України для юнацтва

<a href="http://www.4uth.gov.ua/" target="_blank"><img src =”http://www.4uth.gov.ua
/images/4uth_gif.gif” alt="Державна бібліотека України для юнацтва" width="88" height="31" border="0"></a>

 

Сценарії
заходів присвячених трагедії, яка сталась на
Чорнобильській атомній електростанції

“А думка людська пам'ятатиме вас"
(для студентської молоді)
"Земля - наш дім"
(для дітей початкових класів)

“ЗЕМЛЯ – НАШ ДІМ”

 наук. співроб. Національного музею “Чорнобиль"
А. Середенко

На імпровізовану сцену виходить ведуча з хлопчиком та дівчинкою, які тримають в руках глобус.

Ведуча:

Сьогодні ми святкуємо Свято планети матері-Землі, яка страждає зараз від людського холоду, злоби, від наших необдуманих кроків, від знищення природи і знищення людей. Допомогти планеті можемо тільки теплим і добрим серцем і своєю щирою любов’ю.

І сьогодні ми спробуємо збагнути сучасні проблеми природи та її захисту.
Згадаймо з вами: сонце, вітер, гори, луки, ліси і моря, птахи, риби, звірі, комахи – це все природа. Це дивосвіт, яким наділена наша прекрасна планета Земля. Це – наше благо, наше багатство, наше здоров’я.

Діти з глобусом стають поосторонь.

Дитина:

ДИВОСВІТ

Дивосвіт, дивосвіт…
Хто придумав оцей світ?
Землю красну таку
У зеленому вінку,
Всі ці квіти і ліси,
І пташині голоси?
Ліс і річка, і поля –
Це ж усе моя земля!

Ведуча:

Від природи людина бере все, що їй потрібно для життя. Ось чому до матінки природи треба ставитися дбайливо, піклуватися про її відтворення, щоб кількість природних багатств не зменшувалася, а навпаки, примножувалась. Особливо шанобливо люди ставляться до землі, яку називають годувальницею. І від того, як ми будемо ставитися до землі, води, повітря, лісу, буде залежати наше майбутнє. Знищити природу легко, а зберегти важко. Зникають тварини і рослини.

Природа в якій нам доведеться жити, забруднюється, піддається руйнуванню, знищується. Чи багатьом з вас щастило бачити прозору річкову воду, чистий пісок, насолоджуватись тишею без реву моторів, дихати чистим повітрям без домішок бензину, матузу, пестецидів? Наше майбутнє може стати жахливим, якщо не почати негайно лікувати цю проказу.
Всемогутність і безсилля людини продемонстрував Чорнобиль. І застеріг: не захоплюйся своєю могутністю людино, не жартуй з нею. Бо ти і причина, ти й наслідок.

Період піврозпаду плутонію, найнебезпечнішого радіонукліду, перевищує 20 тисяч років, а накопиченої кількості цієї супер отрути достатньо для вбивства тисяч трийльонів людей.

І сьогодні, внаслідок Чорнобильської катастрофи, красива і багата земля Полісся забруднена радіонуклідами.

Пропонується запросити дитячого поета, все життя якого пов’язане з землею, на долю якої випало стати мертвою землею, нежилою – чорнобильським Поліссям.

Виступ поета.

На сцену виходять діти

1-а дитина.

Матінко, рідна Земля,
Матусю щира й дорога,
Земле наша рідна і жива!
До тебе сьогодні звертаються
Наші маленькі серця.

2-а дитина.

Прости, голубко рідна,
За наші бездушнії діла,
Пішли в життя дорогою
Холодного ми розуму
Тому й накоїли багато зла.

3-я дитина.

Знаю, страждаєш бідна ти,
Що опустошили твої
Ліси й поля,
А ріки, бідні ріки,
Як стогнуть вони
Від брудної засміченої води.

4-а дитина.

Маленьким рибкам чистая вода
Лиш сниться у зимових снах.
Вже зовсім стало мало
Звірів у лісах і риби у ставках.

5-а дитина.

Земле, щира й дорога,
Почути голос твій ми хочем.
Куди поділись пташки співучі,
Чому у полі й на лугах
Зникли квіти пахучі?

6-а дитина.

Чому не видно сонечка
Ласкавого привітного і теплого?
Чому хмаринки нависають над тобою,
Скажи нам, Земле, чому?

Виходить на сцену Земля.

Земля.

Ой, тяжко, тяжко, діточки мої!
Болить серденько у мене
Не тільки за ліси, поля і води,
За птахів, риб і звірів,
Але найбільше болить серденько
У мене за вас,
За рід людський,
Який не хоче зрозуміть моєї болі.
Як мати-жінка
Хоче, щоб її діти
Росли в добрі, злагоді і любові,
Так і я, Земля, бажаю того,
Щоб всі народи жили у любові.
Немає тут різниці,
На якій ви мові розмовляєте
І яких пісень співаєте.
Об’єднайтнся і покайтеся,
Тому й зла не буде в нас ніколи.

Пропонується танець дівчинки у національному костюмі .

7-а дитина.

Хай почує кожен зараз
Голос серця і душі,
Голос матінки-Землі,
І ніколи більш не сміє
Скривдить бідного й старого
І малого на землі.

8-а дитина.

Хай ніколи не посміє
Свою руку простягнути
До ромашки чарівної,
До вербички рясної,
До співучої пташки,
До рибки живої.
Хай живе усе на світі!

9-а дитина.

Нехай всі люди знають,
Нехай всі люди вірять,
Що скоро переможе
На всій Землі й усьому світі
Свята Любов.
Любов до мами і до тата,
Любов до сестри і брата,
Любов до всіх на світі:
До добрих і сердитих,
До бідних і багатих,
До звірів і малят.

10-а дитина

Нехай розіллється між нами
Свята Любов навіки,
А з нею наша ніжність,
Доброта, чесність, милосердність
І мир по всій Землі.

11-а дитина

Щоб сонце не ховалось
І завжди посміхалось,
І разом з ним райдуга
У небі голубому засія.

12-а дитина

Потрібно лиш самому
Нам весело всміхнутись
Всміхнутися душею
І серцем золотим.
Послав Любов і посмішку
У гай пташкам веселим
І звеселяться співом
Співучим, чарівним.

13-а дитина

Послать Любов у поле,
Щоб краще колосилась
Пшениця золота.
Послать Любов струмочку,
Щоб задзвенів дзвіночком,
І полилась водичка
Дзеркальна і жива.

14-а дитина

Послать Любов до хати
Малій сестрі і брату,
Послать Любов до неба,
До сонця до зірок.

15-а дитина

Тоді всміхнеться небо,
Тоді всміхнуться зорі
І квіти на полях.
І матінка Земелька
Вам вклониться низенько,
Загляне ніжно в очі
І скаже: Діти добрі,
Спасибі вам
За ніжне й тепле серце,
За добрі і ласкаві очі,
За посмішку чарівну,
За руки золоті,
Що творять на Землі
Добру і радісну казку,
І пісню чарівну.

Діти виходять на сцену.
Виконання пісні на екологічну тему.

Ведуча

Якщо поглянути на нашу планету з космосу, то справедливіше було б назвати її не Земля, а Вода чи Океан. Чому? Бо 4/5 поверхні її вкриті водою. Як бачимо, води на Землі і багато, і мало. Багато – якщо брати її всю, мало – коли говорити про воду, яку ми можемо використати за призначенням. Ріки й озера – ось поки що наш головний постачальник, але в них 1/100 частина всіх запасів води. Більшість води у морях та океанах. Вода ця не придатна для користування. Чому?

16-а дитина.

Краю рідний, серце рветься,
Спогдавши свої жалі,
Що показують правдиві
Часу давнього крижалі.
“Часу давнього” , а нині?
Чи минули дні тяжкії?
Серце рветься і тріпоче
Від одчаю і надії…

Ведуча

Це застереження від того, що хвилює і болить сьогодні. Природа в нас одна. Вона така беззахисна перед навалою часто бездумного людського господарювання. У нас вже немає чистої, як сльоза, води, гомінкого птаства, незайманого куточка лісу, поля, луків.

В усі моря скинуто приблизно 20 млн. тонн сміття, бруду, що призводить до отруєння водних організмів, до загибелі ікри, мальків.

У нас знищується велика кількість лісів, розорюються луки поблизу водойм, справжні степи розорюються, що призводить до винищення звірів, птахів, рідкісних рослин. Наша земля плаче від одчаю і безнадії.

17-а дитина

Рятуємо чисте повітря,
Рятуємо воду в морях, океанах,
В малих і великих річках.
Рятуємо рідкісних птахів – не всі ще породи,
А ті , що зникають в полях, у лісах і луках.
Рятуємо залки. А потім рятуємо квіти.
Рятуєм світанки – від кіптяви, гару й димів.
Рятуємо тишу, щоб у тиші мовчати й радіти.
Рятуємо вулицю від голосних двигунів.
Рятуємо землю! А також рятуємо небо.
Рятуємо мрії. Кохання солодкий мотив.
Рятуємо ніжність. Від кого рятуємо?
Від себе, поки ще не пізно.
І можна хоч щось зберегти!

Ведуча

Все , що приречене на вимирання у нас законами охороняється, рідкісні рослини і тварини занесені до Червоної книги.

В Червону книгу вчені занесли
Світ неповторний та чудесний,
Що поступово вимирає,
Давно рятунку в нас благає.

Назва книги – “Червона”, бо вона подібна до червоного сигналу світлофора, має будити в людей тривогу за долю природи: “Зупинися, людино! Подумай! Будь обережною!”

Понад 20 років міжнародна спілка охорони природи працювала над створенням “Червоної книги”. Вона побудована так, що про долю кожного виду можна довідатися за кольором сторінки. Червона сторінка сповіщає, що видові загрожує загибель. Біла сторінка – що вид хоч ще не зникає, але його все меншає і меншає. А зелена сторінка – то сторінка надії. Сюди із червоних та білих сторінок “переводять” ті види, яким завдяки піклуванню людини не загрожує зникнення.

До “Червоної книги” України занесено 923 види рідкісних і зникаючих тварин і рослин.

Як ви вважаєте, що ви зможете зробити для охорони природи?

Четверо дітей виходять на сцену.

1-а дитина.

Метелика ловити я не хочу:
Він квітка неба – хай живе собі!
Хай крильцями барвистими тріпоче,
Щоб радісно було мені й тобі.
І квітку лісову не стану рвати,
Її додому я не понесу,
Бо вдома їй джмеля не погойдати
І не попити ранками росу!
І не стеблинку, гілку чи травинку,
Я не ображу – це страшенний гріх!
Бо в кожній з них живе тремка живинка,
Що світиться довірою до всіх.

2-а дитина.

Тріпоче серце пійманої птиці,
В руках моїх не чує доброти.
Я дам тобі водиці і пшениці,
Моя пташино, тільки не тремти!
Хіба потоки загубили воду?
Хіба в полях уже зерна нема?
Пусти мене, мій хлопче, на свободу,
І все, що треба, я знайду сама.
Я ж лагідно тебе тримаю, пташко,
В своїх руках легеньких, як вітерець.
Хіба неволя це? Хіба це важко –
Від мене взяти декілька зернець?
Пусти мене! Мені, дитино мила,
Дорожча воля, ніж зерно твоє.
Страшна, хоч навіть лагідна, та сила,
Яка розкрити крилець не дає.
Лети, співай у небі гомінкому!
Хоч і маленький, розумів я все,
Моя рука ніколи і нікому
Ні кривди, ні біди не принесе.

3-я дитина.

До вас, мої рідні, звертаюся я –
Найменший у вашій сім’ї.
Стоїть на узліссі ялинка моя –
Не зрубайте її.
На озері плаває пташка моя –
Не убийте її.
Ясніє на небі зірка моя –
Не згасіть її.
Світ-казку будує мрія моя –
Не спиняйте її.

4-а дитина.

Вмійте природу любити,
Вам у походи ходити
І мандрувать, любі діти,
Вмійте ж природу любити,
Кожній стеблинці радіти
В полі, у лісі, над яром –
Квіти, дерева і трави.
Цвіту не вирви задаром,
Гілки не втни для забави.
Оберігайте ж повсюди
Шлях і стежиночку в гаї,
Все це окрасою буде
Нашого рідного краю.

Ведуча.

На наше свято завітали гості з різних країн світу і хочуть розповісти нам, як вони бережуть свою Землю.

На сцену виходять четверо дітей.

1-а дитина.

Раненая птица в руки не давалась,
Раненая птица птицей оставалась.
Этот сон давнейший до сих пор мне снится
На траве кровавой вздрагивает птица.
Птицы, рыбы, звери
В души людям смотрят
Вы их жалейте, люди,
Не убивайте зря.
Ведь небо без птиц – не небо,
А море без рыб – не море,
И земля без зверей – не земля.

2-а дитина.

Люди – исполины,
Люди – великаны,
Есть у вас винтовки,
Цепи и капканы,
Есть у вас величье,
Сила есть навечно
И должно быть сердце
Сердце человечье.
Люди – человеки,
Страны и народы,
Мы теперь навечно
Должники природы.
Как бы с этим долгом
Как-то расплатиться,
Пусть расправит крылья раненая птица.

Пропонується розповісти декілька віршів на іноземних мовах.

Ведуча.

Природа наш спільний дім. Рибі – вода, птиці – повітря, звірю – ліси, степи, гори. А людині потрібна Батьківщина. І охороняти природу – значить, охороняти Батьківщину.

На сцену виходять хлопчик і дівчинка, які тримають в руках глобус.

Діти.

Ми любимо Землю – і я, і ти, планету будем берегти.

Ведуча.

Давайте заквітчаємо планету, витремо сльози смутку, щоб вона завжди посміхалася .

Дитина надіває на глобус віночок з квітів.
Двоє дітей виходять на сцену і випускають голубів (якщо свято відбувається на вулиці).

Діти.

Нехай живе надією на те, що добро переможе на Землі.
Люди збережуть її для нащадків.

Ведуча.

У рідній школі ви вчитесь читати, рахувати і писати, учиться любити один одного. Тому що від цього залежить не тільки життя Землі, але й ваше життя. Будете ви на ній жити чи ні. То ж учиться любити. А серце, сповнене любов’ю, ніколи не спричинить болю іншій людині, ніколи! Тому, що така людина не зламає гілочки з дерева, не зірве квіточки в полі, не затопче комашки. Вона знає, що все воно живе. Живе і просить нашої любові. Якщо ви бачите злих людей, то пам’ятайте, що їх дуже мало. Добрих людей завжди більше. Вчіться любити один одного – це нелегка школа. Але яке щастя, коли душа переповнена любов’ю і світиться ясним сонечком, а в серці завжди посміхається веселка. Я знаю, що іскри любові долетіли до кожного серця. І вірю, що скоро вони засяють ясним сонцем. Сонцем чистоти, доброти, милосердя.Чемно дякуємо вам за увагу. Це свято не закінчується. Хай з цього дня воно буде кожен день у вашому житті.

 

 

Останнє поновлення:
13.08.2007 12:34
  
Copyright © 2002-2007. Державна бібліотека України для юнацтва
Rated by MyTOP