Календар на 2008 рік: ДБУ для юнацтва

7 сiчня - Рiздво Христове.
Різдво Господа нашого Ісуса Христа православна Церква святкує 7 січня (за старим стилем 25 грудня). Це свято належить до великих християнських, так званих дванадесятих свят, які церква визначає особливо урочисто. Різдво – це свято любові і милосердя, воно вносить благодать у кожну родину, в його основу покладено розповідь про народження Сина Божого Ісуса Христа. Ці відомості можна почерпнути у євангеліях від Матвія та Луки.

13 сiчня - Щедрий вечiр (щедра кутя).
На вечiр перед настанням старого Нового року готують багатий святковий стiл. Ряженi щедрують, водять козу, бажають щастя, здоров'я, достатку господарям

14 сiчня - Старий Новий рiк.
До ХХ століття Календар Росії на 13 діб відставав від Європи, що давно перейшла на Григоріанський Календар. Саме тому 1918 р. декретом Ради Народних Комісарів було здійснено перехід на григоріанський календар – “новий стиль”, а 14 січня – день Святого Василя виявився старим Новим роком.
Цього дня вранцi обходять друзiв, родичiв iз засiванням посипаючи хлiбним зерном, бажаючи всього найкращого господарям.

18 січня - Хрещенський Святий вечiр (голодна кутя).
Напередодні Водохрещі святкують голодну кутю, або другий Святий вечір. Увесь цей день віруючі люди нічого не їдять - постують. сідають вечеряти, коли вже засяє вечірня зоря. Стiл також накривають 12-ма пiсними стравами. Традицiйнi страви - солодка каша з медом, кутя, узвар, смажена риба, вареники з капустою, гречані млинці на олії.

19 сiчня - Хрещення, Водохреща.
Хрещення Господнє (Богоявлення) – це християнське свято, що за церковними канонами символізує зародження християнства, початок проповідницької місії Ісуса Христа. Свято входить до числа великих дванадесятих неперехідних свят і святкується 19 січня у православних церквах і 6 січня у католицьких. Хрещення Господнє також називають Йорданом на згадку про Хрещення Ісуса в річці Йордан та Богоявленням, бо під час Хрещення Христа Спасителя було з’явлення Пресвятої Трійці, а також урочисте з’явлення Божества Спасителя, який всенародно розпочав своє служіння в ім’я визволення світу.

1
Новорічне свято
Новий рік – улюблене свято усіх поколінь: найдовше, найяскравіше, найвеселіше, сповнене добрих чар і відчуття казки. Це, мабуть, єдина знаменна подія, що протягом століть і щорічно відзначається людьми в усіх країнах і на всіх континентах.
Свято Нового року більшість народів відзначають відповідно до прийнятого календаря в момент переходу останнього дня року в перший день року наступного. Цього дня можна до пізньої ночі не лягати спати, веселитися, розважатися, співати голосно пісень, не боячись гніву сусідів, грати в сніжки, запускати феєрверки.
Привітайте цього дня друзів, рідних, приготуйте найближчим людям приємні сюрпризи. Радійте і даруйте радість оточуючим.

"Першого січня весь український народ святкує Новий рік одне з найдавніших і найпопулярніших календарних свят.

Новий рік - це чи не єдине свято в році, яке немає сталих традицій, бо кожен святкує його по-своєму. Одні готують карнавальні костюми з масками, інші новорічний концерт зі співом та танцями, а ще інші зустрічають його у тісному родинному колі.

Не можна уявити собі святкування Нового року без традиційної красуні ялинки, без оригінальних подарунків, святкового одягу та щедро накритого столу ...

Традиційно, опівночі з вітальною промовою звертається до громадян України Президент держави, А коли наступає Новий рік, люди піднімають келихи й вітають одне одного зі святом.

За давнім українським звичаєм напередодні Нового року наші предки уникали сварок і неприємностей, зустрічали свято якнайвеселіше, аби рік видався щасливим. І у наш час ця добра традиція незабувається, адже майбутнє не буває без дня вчорашнього, без того, що було в минулому.

Новий рік не завжди зустрічають у колі давніх друзів. Буває таке, що товариство зовсім незнайоме вам. Розмова не складається, зайнятися нема чим ... Одне слово, нудно.

У такому році необхідно придумати цікаві зайняття (сюрпризи, шаради, ігри тощо) аби гості новорічного вечора розслабились і по-справжньому весело зустріли Новий рік.".

В Румунії у новорічний пиріг запікають різні кумедні сюрпризи - монети, каблучки, гіркі перчини ... Той, кому припаде такий кусень пирога, дуже радіє, бо це віщує щастя в Новому році.

А в Болгарії в новорічному пирозі можна знайти чатири дрібнички: кизилову паличку, монету, клаптик паперу та білий ryдзик. Кожна з них має своє значення. Кизилова паличкО віщує здоров'я, монета - багатство, клаптик паперу - успіх У навчанні, а білий гyдзик - велику овечу oтapу. Спробуй і ти так розважuти своїх гостей У новорічну ніч. Уявляєш собі, коли хтось із них натрапить на глиняний свищик або на пластмасову лялечку! Тільки дивись, щоб ніхто не проковтнув разом з куснем пирога один із таких сюрпризів!

Про це детальніше а також про новорічні традиції, обряди у різних країнах, конкурси, цікаві новорічні ігри у виданні, що Ви зможете взяти у нашій бібліотеці: Українські свята: Ілюстрований посібник/ Упоряд. Л. С. Стеценко.- Л.: Панорама, 2003.-268 с.: іл.

140 років від дня народження Якова Івановича Невестюка (1868–1934), українського письменника, драматурга, лікаря

120 років від дня народження Михайла Івановича Атаманюка (1888–1939), українського письменника і журналіста

3
140 років від дня народження Миколи Федоровича Чернявського (1868–1946), українського письменника

4
130 років від дня народження Альфреда Едгара Коппарда (1878–1957), англійського письменника

В історію англійської літератури ХХ століття увійшов як новеліст, хочя його перу належать і кілька збірок поезій. У 1921 р. було опубліковано першу збірку його оповідань “Адам і Єва”, потім опублікували “Клоринда в раю” (1922), “Черная собака” (1923), “Скрипка риботорговця” (1925), “Гірчичне поле” (1926), “Срібний цирк” (1928), “Поллі Олівер” (1935), “Дев’ятипенсова флейта” (1937) та ін. Остання збірка творів – “Люсі у рожевому жакеті” (1954).
Соціальне спрямування творів Коппарда поєднується з витонченим психологізмом. Схильний до реалістичної манери письменник у своїй естетиці використовував гротеск та елементи готичної прози.

5
170 років від дня народження Марі Жордан (1838–1922), французького математика

Cвята вечеря - це спільна вечеря всього роду, навіть мертвих запрошують на неї. Після того як прочитають молитви, вечеряють. У мисках залишають трохи страв, щоб було що поїсти померлим. Після вечері діти починають свої забави, а набавившись, лягають спати. Поступово все завмирає, і настає святвечірня тиша.

у різних місцевостях Украіни колядувати починають неодночасно. Є місцевості, де колядують у Святий вечір, в інших - в перший день Різдва Христового, після того як у церкві закінчиться Богослужіння. Колядують діти, парубки та дівчата. Але скрізь в Україні першими йдуть колядувати діти. Парубки частіше колядують із "звіздою" та дзвоником.

В Західній Украіні колядують і старші люди найчастіше чоловіки, учасники церковного хору. Колядувати починають під вікном. Потім господар всіх запрошує до хати, де колядування продовжується. Господар частує колядників, дякує за привітання.
В день Різдва Христового молодь і школярі ходять по хатах з вертепом.

Крім колядок і вертепів, існував колись, а подейкуди зберігся й донині, звичай виголошувати вірші на Різдво Христове. Виголошували вірші звичайно хлопичаки-школярі, збираючись невеличким гуртом (по двоє-троє). Змістом різдвяних віршів були священні події, про які звичайно згадується під час різдвяноro Богослужіння.
Кислашко О. П., Кислашко Я. О. Православні свята та народні звичаї.- К.: Грамота, 2003.- 152 с.- (Сер. "Духовна грамота").

Приготування до Свят-вечора несе за собою багато приємних клопотів. Перш за все господиня дому старанно прибирає в оселі, оздоблюючи її цікавими різдвяними композиціями та прикрасами. Господар в цей час встановлює ялинку, а діти наряджають її. Прикраси бувають різні: від найпростіших (перев'язані нитками яблучка, золотисті горішки, різдвяні тістечка) до найскладніших, що виготовлені з паперу, ниток, соломи тощо. Верхівку ялинки прикрашає різдвяна зірка або ж ангелик. Різдвяне деревце додає гарного святкового настрою всій родині, тим більше, коли на ньому красуються ялинкові прикраси виготовлені власноруч. Найбільше часу господиня віддає приготуванню Святої вечері. Ця вечеря хоч і пісна, але багата, бо має аж 12 традиційних страв.

Найголовнішою стравою Свят-вечора є кутя. Нею розпочинають і закінчують Святу вечерю. Готують їЇ з вареної пшениці, маку та меду. Пшениця, як зерно, яке щороку оживає, є символом вічності, а мед - символом вічного щастя святих у небі.
Не менш важливе місце посідає на Свят-вечорі дідух, що його господар заносить до оселі надвечір.
Переступивши поріг, він вітається зі всіма присутніми:
- Дай. Боже, здоров'я!
- Помагай Біг! А що несеш? - запитує господиня.
- Злато, щоб увесь рік ми жили багато! - відповідає господар, зупиняючись посеред хати. Тоді хреститься і, звертаючись до родини, віншує:
- Віншую вас щастям, здоров'ям з цим Святим вечором, щоб ви в щасті і здоров'і ці свята провели та других дочекались - від ста літ до ста літ, поки нам Пан Біг назначить вік.

Повіншувавши, господар ставить дідуха на покутті чи на столі. Цей сніп пшениці, до якого додано по кілька стебел інших хлібних злаків, господар зберіг ще з обжинків. Дідух символізує врожай та достаток у домі.

А ще господар приносить оберемок соломи та сіна, що зберіг з косовиці. Сіно кладе під скатертину на стіл, а солому на долівку. Діти знають, чому на стіл кладуть сіно - бо Матір Божа у вертепі на сіні породила Христа. Сіно на столі, за народним віруванням, символізує добробут на противагу голому столу, що означає бідність. До сіна мати кладе зерно, часник і гроші. Часник - щоб не приступили до хати злі сили; зерно - щоб був добрий врожай; гроші - щоб в хаті трималися, зичити не ходили.

Ціла родина з нетерпінням чекає на Свят-вечір, відчуває його тепло і таємничість. Він ніби зароджується в них з першим промінчиком вранішнього сонця, росте і дозріває протягом дня, щоби з приходом вечірньої зорі спалахнути полум'ям любові до Божого Дитяти.
Українські свята: Ілюстрований посібник/ Упоряд. Л. С. Стеценко.- Л.: Панорама, 2003.-268 с.: іл.

110 років від дня народження Володимира Миколайовича Сосюри (1898–1965), українського поета
Живи, моє серце, живи не для себе,
для себе ж бо ти й не жило... В. Сосюра “Люблю України коханої небо”.

Володимир Миколайович Сосюра — видатний український лірик, автор понад 80 збірок поезій, широких епічних віршованих поем, роману “Третя Рота”, народився 6 січня 1898р. на станції Дебальцеве (нині Донецької обл.). Змалку хлопчик мав блискучу пам’ять, захоплювався співом та художньою літературою, спробував писати вірші. Навчався у Кам'янській сільгоспшколі (м.Сіверськ), у Харківському комуністичному університеті ім. Артема, на робітфаці Харківського ІНО. Учасник громадянської та Великої Вітчизняної воєн.

У 1916–1917 pp. Володмир Сосюра пише поезії, що вперше публікуються в бахмутській «Народной газете» та лисичанських газетах «Голос рабочего» і «Голос труда». Перша збірка поета – “Поезії” (1921 р.). Славу Сосюрі принесла поема «Червона зима» (1922), визнана як найвидатніший зразок поетичного епосу громадянської війни в Україні.

Провідні мотиви творчості Володимира Сосюри – кохання (яскравим прикладом є збірки «Червоні троянди» (1932), «Нові поезії» (1937), «Люблю» (1939), «Журавлі прилетіли» (1940) та ін.), любов до рідного донецького краю (наприклад збірки “Солов’їні далі” (1958 р.), “Біля шахти старої” (1958 р.)), український патріотизм (недрукована поема “Махно”, відома лише в уривках “Мазепа” (1930р.),збірка “Зелений світ” (1949 р.), історико-пуліцистична поема “Україна) (1951 р.) та ін.).

За збірку "Щоб сади шуміли" Володимир Сосюра удостоєний Державної премії СРСР (1948 р.), за збірки віршів "Ластівки на сонці" та "Щастя сім'ї трудової" – Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка (1963 р.).
Нагороджений двома орденами Леніна, орденами Червоного Прапора, "Знаком Пошани", медалями.
Член Спілки письменників з 1934 року.

Помер видатний український письменник 8 січня 1965 року.

Під час царювання Ірода в Юдеї , що була під владою Риму, римський імператор Август віддав наказ зробити перепис населення. І кожен мав прийти записатися у своє місто. Йосип і Марія походили з роду Давидового, тому вирушили з Назарету до Давидового міста Віфлиєму. Прийшовши туди, вони не могли знайти собі місця для ночівлі на постоялому дворі, тому змушені були зупинитися у печері, що слугувала хлівом для худоби під час негоди. І сталося так, що саме цієї ночі Діва Марія народила немовля – Сина Божого, Спасителя світу.

"Господь Бог довго готував людей, перш ніж послав свого Сина на Землю. Ще на початку світу, коли Адам і Єва згрішили і втратили право жити в раю, Бог обіцяв, що пошле їм Спасителя, який знову приведе їхніх нащадків до Небесного Царства (тобто раю). Ця подія започаткувала християнську еру і стала найважливішою подією в історії людського роду.

Ми повинні бути вдячні Дитяткові Ісусу за те, що його поява стала першим кроком примирення Бога з людством. Бог-Отець дав нам свого Єдинородного Сина, щоб спасти людство , повернути нам Божу ласку і перемогти темряву цього світу, тобто гріх.

Різдво – це свято для великих і малих, бо кожен отримує від Немовлятка Ісусика особливі подарунки як для душі, так і для тіла. В цей день всі вітають один одного словами: “Христос рождається!” – “Славіте його!”, і так впродовж сорока днів, від Різдва до празника Стрітення Господнього.".

Детальніше про святкування різдва Христового, про різдвяні дійства, про значення свята дізнайтеся, скориставшись виданням, що можна переглянути в читальному залі нашої бібліотеки: Українські свята: Ілюстрований посібник / Упоряд. Л. С. Стецько.– Л.: Панорама, 2003.– 268 с.: іл.

8
120 років від дня народження Гната Петровича Юри (1888–1966)
Гнат Юра – народний артист СРСР, Лауреат Державної премії СРСР, актор, режисер, педагог Киевского театрального института им. И. К. Карпенко-Карого, профессор, художній керівник Національного академічного драматичного театру ім. І. Франка. Знімався у фільмах: “Прометей” (1936 р.), “Кармелюк” (1938р.), “Тарас Шевченко” (1951р.), “Мартин Боруля” (1953 р.).

70 років від дня народження Василя Семеновича Стуса (1938–1985), українського поета і перекладача

“...Поетом себе не вважаю. Маю себе за людину, що пише вірші. Деякі з них – як на мене – путящі”. В. Стус.

“...Психологічно я розумів, що тюремна брама вже відкрилася для мене, що днями вона зачиниться за мною – і зачиниться надовго. Але що я мав робити? За кордон українців не випускають, та й не дуже кортіло за той кордон: бо хто ж тут, на Великій Україні, стане горлом обурення і протесту? Це вже доля, а долі не обирають. Отож її приймають – яка вона вже не є.”. В. Стус.

6 січня 1938 року в селі Рахнівка Гайсинського району Вінницької області в селянській родині народився видатний український поет, критик, публіцист, автор самвидаву, член Української Гельсінкської групи і просто наділена неабиякою харизмою хороша людина.
Після закінчення школи навчався у Сталінському педагогічному інституті на історико-філологічному факультеті, згодом в аспірантурі Інституту літератури АН України ім.. Т. Г. Шевченка.

Працював вчителем української мови та літератури, з 1963 р. – літредактором у газеті “Соціалістичний Донбас”. На початку вересня 1965 р. після перегляду фільму С. Параджанова “Тіні забутих предків” В. Стус підтримав протест І. Дзюби та В. Чорновола проти арештів української інтелігенції, за що його відрахували з аспірантури і формально звинуватили в “систематичному порушенні норм поведінки аспірантів та співробітників наукового закладу”. Відтоді працював на різних роботах –в будівельній бригаді, кочегаром, на будівництві метро, молодшим, а згодом старшим науковим співробітником Державного історичного архіву України, редактором у відділі технічної інформації Міністерства будівельних справ. Це були роки інтенсивної творчої праці: поезія, переклади, критика, спроби писати прозу. 1965 р. Василь Стус спробував видати свою першу збірку “Круговерть”, але видавців не задовольняли ідейно-художні критерії автора, його громадянська позиція. Наступна збірка – “Зимові дерева”, також осіла у видавництві.

Про провідні мотиви творчості Василя Стуса дуже влучно окреслив Іван Дзюба, це, звичайно ж, інтимна лірика (яскравим прикладом є збірка поезій “Зимові дерева”); “переживання своєї національної сутності”, “причетності до національної долі”, “навдивовижу інтимне і водночас пророче переживання жертовності задля України”, “відчуття історичної скривдженості України” (наприклад, вірші “Не можу я без посмішки Івана”, “Звіром вити, горілку пити...”,,, цикл “Костомаров у Саратові”); а також мотив “гротескного бачення і саркастичної інтерпретації буденного низького існування, того, що ми нині звемо бездуховністю, а тоді сприймали як вияви міщанства, обивательщини” (вірші “Отак живу: як мавпа серед мавп...”, “Балухаті мистецтвознавці!..”, “У Мар'їнці стоять кукурудзи...” та ін.).

Виступивши над могилою жорстоко вбитої художниці Алли Горської (1970), Стус остаточно прирікає себе на подальшу мученицьку долю. У січні 1972 року його заарештовують. Василь Стус одержав присуд: 5 років таборів суворого режиму і 3 роки заслання.
Співкамерники не переставали дивуватися з його колосальної ерудиції в світовій літературі, літературознавстві, історії, філософії. Час від часу вірші під час “шмонів” забирали, нависала загроза їх знищення, що було для Стуса найстрашнішим випробуванням. Він намагався якомога більше віршів пересилати у своїх листах дружині.

У серпні 1979 Стус повернувся до Київа, працював формувальником у ливарному цеху, на конвейєрі взуттєвого об’єднання "Спорт". А вже влітку 1980 р. Василя Стуса, після квартирного обшуку, заарештували. Його засудили до 10 років таборів особливого режиму і 5 – заслання. З листом на захист Стуса до учасників Мадридської наради з перевірки виконання Гельсінської угоди звернувся академік А. Д. Сахаров.

З 3 на 4 вересня 1989 р. Василь Стус загинув. У листопаді того ж року його уло перепоховано на айковому кладовищі в Києві.
1993 творчість Василя Стуса відзначена Державною премією ім. Т. Г. Шевченка. Протягом 1994-1999 рр. вийшла збірка творів Стуса у 6 томах, 9 книгах, підготовлена редакційною колегією на чолі з М. Коцюбинською та сином поета Д. Стусом.

10
170 років від дня народження Григорія Івановича Воробкевича (1838–1884), українського поета

Григорій Іванович Воробкевич – буковинський письменник, молодший брат композитора, літературного діяча Сидора Воробкевича. Народився 10 січня 1838 р. в родині священика, вчителя філософії і богослов'я міського ліцею та духовної семінарії.
Григорій Воробкевич був соратником і однодумцем старшого брата – одного із засновників і редакторів журналу «Буковинська зоря», альманаху «Руська хата», фундатора «Руського літературного товариства». Друкувався під псевдонімом Наум Шрам. Він дуже гостро виступав проти національного гніту, провокаторів, які вороже налаштовували русинів і румунів один проти одного.
На слова молодшого брата Сидір Воробкевич видав збірку пісень для школярів, що була на той час єдиним українським посібником для буковинського учнівства.

125 років від дня народження Олексія Миколайовича Толстого (1883–1945), російського письменника
Олексій Миколайович Толстой – російський письменник, член Академії наук СРСР, член комісії з розслідування злочинів німецько-фашистських загарбників. Народився 29 грудня 1882 р. в родині графа Миколи Олександровича Толстого. Написав багато творів різних жанрів, але переважно спеціалізувався на науковій фантастиці та історичних повістях.
Олексій Миколайович Толстой – автор циклу “Заволжье”, сатиричного роману “Похождение Невзорова, или Ибикус”, трилогії “Хождение по мукам”, історичного роману “Петр I”, науково-фантастичних романів “Аэлита”, “Гиперболоид инженера Гарина”, “Русский характер”, численних оповідань, п’єс.

90 років від дня народження Яра Славутича (1918), українського поета в Канаді
Григорій Михайлович Жученко, справжнє прізвище та ім’я Яра Славутича, народився 11 січня 1918 р. в давньому козацькому зимівнику, поблизу с. Благодатного (північна Херсонщина). В 14 років юнака заарештовують разом з батьком за невиконання продпоставок і засуджують до заслання. Та хлопцеві вдалося втекти з потяга. Яр Славутич пережив голод, на його очах загинула більшість членів родини. 1938 р. будучи молодим поетом-студентом Запорізького педінституту, Григорій опиняється у в'язниці за читання віршів О. Олеся та повістей В. Винниченка. Під час Великої Вітчизняної організовує в лісах північної України Чернігівську Січ.

1943 р. вперше виступив у пресі під іменем Яр Славутич. Це сталося в часописі “Нова Україна”, де надруковано кілька віршів із циклу “Запорожці”.

В основному творчому доробку Яра Славутича оригінальні поетичні збірки: “Слово про Запорозьку Січ” (1991 р. та 2-ге, доп. вид. – 1992 р.), “Шаблі тополь” (1992 р.), а також вибрані ”Твори в двох томах” (1994 р.) і найповніше видання – “Твори в п’яти томах”, котре видавництво “Дніпро” видало до 80-річчя письменника. А ще окремими виданнями вийшли в Україні: перший мартиролог українських діячів культури, понищених і репресованих кривавим сталінським режимом – “Розстріляна муза” (1993 р.) та збірка вибраних досліджень і статей Яра Славутича – "Меч і перо" (1992 р.).

380 років від дня народження Шарля Перро (1628–1703), французького поета і критика

Шарль Перро – французький поет і критик. Член Французької академії з 1671 р.
Народився в родині чиновника. Вивчав юриспруденцію, служив при дворі. Перші літературні спроби – любовна лірика. Перший твір Перро – пародійна поема “Стіни Трої, або Походження бурлеску” (1653 р.). Славу Перро принесла збірка “Казки моєї матінки Гусині, або Історії і казки бувалих часів з повчаннями” (1697 р.).
Перший російський переклад казок Перро – “Казки про чарівниць з повчаннями” (1768 р.). Казку “Кіт у чоботях” переклав В. Жуковський (1845 р.). На сюжети казок Перро створено опери “Попелюшка” Дж. Россіні, “Палац герцога Синя Борода” Б. Бартока, балети “Спляча красуня” П. Чайковського, “Попелюшка” С. Прокоф’єва та ін.

130 років від дня народження Василя Миколайовича Пачовського (1878–1942), українського поета

Василь Пачовський – відомий український поет, історіософ і мислитель, що 40 років невтомно працював на літературній ниві, але більшість його творів так і не було видано. Належав до “Молодої Музи”, гуртка українсько-галицьких поетів, які наслідували західноєвропейський модерністичний напрям у літературі, її органом було видавництво “Світ”, що працювало в 1906-1909 роках. Майже всі драми Пачовського, історичні вірші та велика кількість популярних книжок і статей пов'язані з ідеєю відродження української держави.

Ось як описує "Меланку" у своїй книзі "Звичаї нашого народу" Олекса Воропай.
"За "Меланку" вибирали парубка, що вмів добре жартувати. Меланка сама не ходила, її супроводжували дід з гарапником, коза, ведмідь, журавель, циган, чорт та інші персонажі. Все це — у вивернутих кожухах, у лахмітті, підмальоване білою глиною, змащене сажею, з клоччя зроблені бороди, вуса, патли... Одне слово, кожен рядився, як вмів. Ватага рухалася селом з жартами і сміхом. Циганка чіплялася ворожити, циган — коні міняв, ведмідь танцював, коза грала на скрипці, а журавель — найвищий хлопець в селі — вибивав в бубон. Разом з Меланкою вони вели танок і співали:

Ой, черчику Васильчику,
Посію тебе в городчику
Буду тебе шанувати
Сім раз на день поливати.

Ватага йшла в ту хату, де збиралися дівчата. Дозвіл щедрувати парубки випрошували піснею під вікном:

Ой, господар, господаречку,
Пусти в хату Меланочку,
Меланочка чисто ходить,
Нічого в хаті не пошкодить.
Як пошкодить, то помиє,
їсти зварить та й накриє.
Добрий вечір!

Детальніше дізнатися про дійства напередодні Нового року за старим стилем Ви зможете, взявши книгу у нашій бібліотеці.
Українські свята: Ілюстрований посібник / Упоряд. Л. С. Стецько.– Л.: Панорама, 2003.– 268 с.: іл.

Опівночі, коли наступає Новий рік (його в народі називають ще Василем), господар вітає всіх присутніх з Новим роком, складає кожному побажання, а після молитви всі сідають до святкового столу.

Тільки посідали за стіл, а під вікном уже щедрують. Це дівчата групками чи поодинці приходять до односельців, щоб защедрувати — привітати з новолітуванням. До хати, зазвичай, не заходять: ставши біля вікна і попросивши дозволу, співають пісень, якими вшановують господарів. Виглядає це так: гурт дівчат стає у коло, а в середині — "береза" з ліхтарем — найбільш голосиста дівчина, яка і заводить коляду або щедрівку, всі інші її підхоплюють. Ліхтар, який дівчина носить в руках, прив’язують до довгої тички, щоб здалеку було видно, що йде дівоча коляда.

У перший день Нового року хлопчики-підлітки удосвіта оббігають оселі рідних і сусідів, щоб посіяти в їхніх домівках зерно і привітати з Новим роком. Перше, зазвичай, посівають вдома. За це батьки обдаровують своїх посівальників грішми та ласощами. Хлопці насипають зерно в спеціально сплетені рукавички або просто в кишені. Заходять до хати і просять дозволу посівати.

Побажання, які висловлюють діти під час посівання, виконують речитативом, наприклад:
Сійся, родися,
Жито, пшениця,
Всяко пашниця.
Зверху колосиста,
Зісподу корениста.
Будьте зі святом здорові,
З Новим роком!

Посівальників, що ходять невеличкими групами, приймають як найбільш бажаних гостей: запрошують сісти до столу, щоб свати сідали (так кажуть там, де є незаміжні дівчата).

Після закінчення всіх обрядових дій господарі пригощають їх яблучками, бубликами, свіжоспеченими млинцями, часто дають і дрібні гроші. Левову частину ласощів, яких назбирується чимало, діти віддають собакам. Тому посівальників постійно супроводжують зграї собак.

Перший посівальник на Новий рік звичайно буває і першим полазником. Саме через полазників і виник обряд посівання. Полазником вважалася людина, яка першою відвідувала оселю на Новий рік. За повір'ям, такий гість мав неодмінно принести родині щастя або невдачі протягом року. Тому люди спостерігали, хто першим завітає до хати. Найкращими полазниками вважалися особи чоловічої статі. І вже зовсім зле, якщо перевідувала жінка, особливо стара, немічна чи хвора бабуся.
Меланки і Василя // Українські свята: Ілюстрований посібник / Упоряд. Л. С. Стецько.– Л.: Панорама, 2003.– С. 39-41.

Це свято символізує, за церковними канонами, зародження християнства, початок проповідницької місії Ісуса Христа. Воно введене у список дванадесятих і відзначається 19 січня. В основі свята лежить євангелівське сказання про хрещення Ісуса Христа в річці Йордан Іваном (Іоанном) Хрестителем. Ось як (розповідається про цю подію в церковному журналі „Православний вісник”: „Коли перед пришестям у світ Сина Божого на берегах ріки Йордана з'явився пророк Предтеча Іоанн, то швидко всюди розійшлася звістка про нього по всій Ізраїльській землі. Юрби людей поспішали до пророка, щоб почути його правдиві повчання, які до глибини душі зворушували тих, хто чекав свого спасіння і заповіданого Царства Божого. „Готуйте дорогу Господові, рівняйте стежки Йому!” (Мф. 3,3), — заповідав святий Іоанн своїм слухачам. Тільки добрими ділами праведного життя і покаянням слухачі Предтечі мали засвідчити щирість свого навернення до Господа і непохитну волю готувати Йому дорогу до свого серця.

І дійсно, невдовзі до берега священної ріки смиренно прийшов Син Божий і занурився Безгрішний у води йорданські, де омивали свої гріхи люди — грішники. Починаючи Свою божественну місію, Господь ваш Ісус Христос, подібний людям у всьому, крім гріха, з'єднався в Йордані з грішниками, торкнувся нечистоти гріхів людських, щоб очистити людей від неї, спасти душі їх і повернути людям утрачене через гріх блаженство...”.

Після хрещення, як зазначають євангелісти, Ісус пішов у пустелю, де 40 днів не їв, а лише молився. Затим він повернувся до активного життя, творячи на благо людям справжні чудеса, і повчаючи їх.
Свято хрещення тісно пов'язане з однойменним обрядом, який є одним з найголовніших в християнстві. Якраз із нього починається духовне відродження, очищення від гріхів кожної людини і залучення її До „світла Господнього і вічного життя”. З цього обряду, як відомо з Історії, почалося і масове навернення древніх слов'ян до християнства.
Під час свята Хрещення Господнього необхідним атрибутом стало так зване освячення на Йордані. Воду святили у храмі або біля річкової ополонки, до якої влаштовувався хресний хід. Нині воду освячують у приміщенні церкви або ж у церковному дворі.
Хрещення Господнє // Християнські свята та обряди /Уклад. М. Р. Новиченко; Республіканський центр духовної культури.- К., 1992.- С. 5.

http://www.umoloda.kiev.ua/number/594/213/21489/ - Водохреще. Підбірка статей з теми.
http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%99%D0%BE%D1%80%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%B0 -Йордана: традиції, вірування, прикмети.
http://www.sviatkujemo.iatp.org.ua/texts/makoviy.php#jordan - Про Йордану у книзі Графини Маковій "Затоптаний цвіт".

210 років від дня народження Огюста Конта (1798–1857), французького філософа і соціолога
Огюст Конт – основоположник позитивізму, родоначальник соціології як самостійної науки. Основні праці – “Курс позитивної соціології” в шести томах (1830-1842 рр.), “Роздум про дух позитивної філософії” (1844 р.), “Позитивістський катехізис” (1951 р.), “Система позитивної політики” (1851-1854 рр.).

Автономна Республіка Крим розташована на Кримському півострові, у південній частині України. На заході і півдні омивається водами Чорного, на сході – Азовського морів. Площа – 27 тис. кв. км. Населення – 2135 тис. осіб. Обласним центром Криму є м. Сімферополь. Представницьким органом Автономної Республіки Крим є Верховна рада Автономної Республіки Крим.

Півострів приблизно однаково віддалений від екватора і Північного полюсу. Формою нагадує ромб. Його західний берег утворений Тарханкутським півостровом, східний — Керченським. На півночі Крим з'єднаний семикілометровим Перекопським перешийком із сусідньою Херсонською областю, по морю межує з Запорізькою областю України та Краснодарським краєм Російської Федерації.

Кримський півострів відрізняється різноманітністю природних ландшафтів. Північну його частину займає степ, південні райони — покриті лісами Кримські гори. Найважливіші річки Криму – Чорна, Бельбек, Кача, Альма, Сал гир. Є кілька великих солоних озер – Сакське, Акташське, Тобечицьке, Чокрацьке, Красне, Айгульське та ін.

Клімат у північній частині Криму помірно теплий. Зима м’яка, літо спекотне. Середня температура липня +24°C, січня +1,5°C. На південному березі Криму клімат середземноморський: дуже тепле літо і м’яка зима. Середня температура липня +25°C, січня +4°C.

http://www.president.gov.ua/rus/president/constitution/82000320.html - Конституція України. Автономна Республіка Крим.
http://legendy.narod.ru/krym/krym.htm Автономна Республіка Крим. Історія. Сучасність.
http://www.ukraine.ru/catalog/regions/krim.html - Все про Автономну Республіку Крим.
http://geraldika.ru/region/153 - Символіка Автономної Республики Крим.
http://www.everyday.com.ua/infokiev/ukraine/crimea.htm - Автономна Республика Крим: загальна інформація. Символіка. Конституція.

21
90 років тому (1918) Всенародні збори в Хусті ухвалили приєднати Закарпаття до Української Народної Республіки
Хуст – одне з найдавніших міст Закарпаття, розташоване на споконвічно етнічній українській території, найбільше за площею місто у краї. Саме тут 21 січня 1919 року делегати Всенародних Зборів краю проголосили Акт Злуки Закарпаття із Соборною Україною. Наступного дня у Києві в урочистостях з нагоди свята Злуки брала участь делегація — тридцять шість чоловік — Західної області УНР.

"Віднині зливаються в одно віками відділені одна від одної частини України — Галичина, Буковина, Закарпаття і придніпрянська Україна — в одну Велику Україну. Сповнилися відвічні мрії, для яких жили й за які вмирали найкращі сини України. Віднині є тільки одна незалежна Українська Народна Республіка. Віднині український народ, звільнений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об’єднати всі зусилля своїх синів для створення нероздільної незалежної Української Держави на добро і щастя українського народу", — пролунало 22 січня 1919 року на Софійському майдані в Києві.

22 січня 1918 року у приміщенні Київського Будинку вчителя було підписано VI Універсал, згідно якого Українську Народну Республіку проголошено суверенною і незалежною державою. А цього ж дня 1919 року на Софіївській Площі в Києві було проголошено Акт Соборності українських земель. Офіційно в Україні День Соборності відзначається з 1999 року.

225 років від дня народження Стендаля (1783–1842), французького письменника
Стендаль справжнє ім’я і прізвище – Анрі Марі Бейль) – французький письменник. Перший твори – роман “Арманс” (1827р.), новела “Ваніна Ваніні” (1829 р.). Найбільше зацікавив читача роман “Червоне і чорне” (“La Rouge et le Noir”, 1830 р.). В пориві натхнення за 52 дні Стендаль створив свій шедевр – роман “Пармська обитель” (“La Chartreuse de Parme”, 1839-1846 рр.).
Протягом 1830-х років Стендаль писав “Італійські хроніки”, “Записки туриста”, роман “Люсьєн Левен” (незакінчений). Посмертно опубліковані автобіографічні повісті “Життя Анрі Брюлара”, “Спогади егоїста”, незакінчений роман “Лам’єль” та ін.

140 років від дня народження Григорія Олексійовича Коваленка (1868–1937), українського художника, письменника, етнографа, фольклориста

27
Міжнародний день пам'яті Холокосту
http://holocaust.ioso.ru/ - Освітній проект з теми Холокосту. Матеріали для викладачів. Роботи учнів. Фотоматеріали. Документи. Посилання на Інтернет-ресурси.
http://www.holofond.ru/ - Сайт науково-просвітницького центру "Холокост".
http://www.holocaust.kiev.ua/ - Український центр вивчення історії Холокосту.

200 років від дня народження Давіда Фрідріха Штрауса (1808–1874), німецького філософа–ідеаліста і богослова

25 січня 1918 року на засіданні Малої Ради Української Центральної Ради було прийнято IV Універсал, який проголошував повну незалежність Української Народної Республіки. Але складне військово-політичне становище не дозволило зреалізувати положення IV Універсалу. Уряд радянської Росії розпочав відкриту агресію проти УНР. У січні 1918 р. до Києва рвалися три більшовицькі армійські групи під командуванням Михайла Муравйова, які вже захопили Харків і Полтаву.

На захист УНР, за іронією долі, стали лише близько 300 чоловік iз Помічного Студентського куреня на чолі з сотником Омельченком (студенти-добровольці Українського народного університету, Київського університету імені св. Володимира, учні старших класів Кирило- Мефодієвської гімназії). 29 січня 1918 року бійці Студентського куреня зайняли оборону обабіч залізниці поблизу станції Крути між Бахмачем і Ніжином й 5 годин стримували загони петроградських, московських червоногвардійців і матросів Балтійського флоту (близько 6 тисяч чоловік). Майже всі захисники новоствореної УНР прийняли геройську смерть, а 27 студентів і гімназистів було захоплено в полон і страчено.

21 січня 2006 р. Президент України Віктор Ющенко підписав Розпорядження «Про вшанування пам’яті Героїв Крут». 25 серпня в селі Крути на Чернігівщині відкрито Меморіал пам’яті героїв.